Якщо Каїр — це Єгипет на повну гучність, то Асуан — це країна, що видихає. Це нубійський південь, де Ніл по-справжньому наймальовничіший — ковзає поміж гранітними брилами й острівцями в облямівці пальм, із золотими дюнами, що здіймаються на західному березі, і небом, яке лишається неймовірно блакитним. Річка тут — це і є вся суть: білопарусні фелюки дрейфують повз острів Елефантина, а пообіднє світло на воді — та сама причина, чому художники й письменники зволікають тут уже ціле століття.

Головні пам'ятки — це острівні храми. Філе, присвячений Ісіді, був перенесений камінь за каменем на острівець Аґілкія після того, як Висока гребля підняла рівень річки, і він лишається найромантичнішим храмом Єгипту, дістатися до якого можна лише човном. Власні гранітні каменоломні Асуана постачали половину обелісків стародавнього світу, а покинутий Незавершений обеліск досі лежить у скельному ложі, де він тріснув, точно показуючи, як фараони вирубували своїх велетнів. Та душа міста — нубійська: перейдіть до Гарб-Сохейль задля сіл з індигово-шафрановими будинками, чаю з гібіскуса й хни, або візьміть фелюку до Елефантини, де розписані хатини туляться навколо давнього нілометра.

Асуан — це ще й відправний пункт до Абу-Сімбела, висічених у горі колосів Рамсеса II за три години на південь, біля суданського кордону, — для багатьох мандрівників найбільш вражаюче видовище в усьому Єгипті. А в самому місті ритуал ніжніший: вишукане чаювання на терасі рожевостінного Old Cataract, вікторіанського палацу, де Агата Крісті писала свої романи, спостерігаючи, як сонце опускається за дюни.