Абідос має тяжіння, з яким можуть зрівнятися мало які пам'ятки Єгипту. Тисячі років це була найсвятіша земля, якої міг сягнути паломник, — місце поховання, як вірили давні, самого Осіріса, бога мертвих і володаря вічності. Найдавніших царів Єгипту поклали на спочинок у пустелі за ним, а століттями по тому віряни приходили, щоб бути похованими поруч чи просто лишити дар біля святині бога. Ген за скромним селом Ель-Араба-ель-Мадфуна, з блідими скелями, що здіймаються позаду, місце досі несе тишу чогось, що неймовірно багато важило для людей, які його збудували.

Великий храм Сеті I — це його серце, а його різьблення — просто найкраще в Єгипті. Рельєфи тут вирізані в низькому, неглибокому рельєфі надзвичайної витонченості — боги й фараон передані з м'якістю й точністю, яких пласкі світлини ніколи до кінця не передають. Сім капел стоять пліч-о-пліч, кожна присвячена іншому божеству, кожна колись була цілим світом ритуалу. У бічному коридорі — Абідоський царський список, довгий перелік картушів, що називає законних фараонів аж до початку, — документ, який єгиптологи цінують. За храмом лежить Осіреіон, масивна, похмура споруда з голого граніту, напівзатоплена темною нільською водою, сира там, де храм витончений.

Абідос бачить куди менше відвідувачів, ніж заслуговує його якість, і це частина його чарів. Поряд є другий, зруйнований храм Рамсеса II, чий колір досі чіпляється за верхні стіни, а в пустелі — низькі пагорби Умм-ель-Кааб, де поховали найперших фараонів і де жертовні горщики громадилися тисячоліттями. Більшість мандрівників дістаються Абідоса довгим днем із Луксора, часто в парі з Дендерою, і нагородою за ранній старт і дорогу є пам'ятка, де ви можете стояти в капелах Сеті в майже цілковитій тиші й відчути вагу всієї тієї віри.