Каїрці називають своє місто Умм ад-Дунья — матір'ю світу — і вже за день тут розумієш цю гордовиту певність. Жодне інше місто не складає століття так невимушено: фараонівський обеліск на одному розі, фатимідський мінарет на наступному, фасад доби Прекрасної епохи, що осипається над прилавком із кошарі. У Великому Каїрі живе близько двадцяти мільйонів людей, і всі вони, здається, водночас опиняються на площі Тахрір. Уся хитрість у тому, щоб перестати боротися з цією щільністю й почати читати місто квартал за кварталом.

Ісламський Каїр — це середньовічне серце міста, а вулиця Аль-Муізз — той хребет, яким його треба пройти: залитий світлом коридор мечетей, сабілів і медресе, що збігає до Хан-ель-Халілі, базару мідників, який торгує ще з XIV століття. На півдні лежить Коптський Каїр, де Підвісна церква зависає над римськими воротами, а християнський Єгипет зберігає свою найдавнішу адресу. Та головна подія перемістилася до краю пустелі: Великий єгипетський музей тепер показує повний скарб Тутанхамона у видноколі пірамід Гізи, заступивши вицвілу багряну залу на Тахрірі як головну принаду міста.

Надвечір місто м'якшає. Підніміться на лотосоподібну Каїрську вежу на острові Гезіра задля остаточного огляду на 360°, або скуштуйте давнішу втіху — фелюку, що лавірує через Ніл на заході сонця, поки заклик до молитви котиться над дахами одразу з тисячі напрямків.