Ком-Омбо зустрічає річку лицем до лиця. Там, де більшість єгипетських храмів відступають від Нілу, цей стоїть на закруті берега так близько до води, що круїзні судна швартуються майже біля його підніжжя, а колони ловлять пообіднє сонце просто від річки. Оточення — це половина магії: край цукрової тростини, що тягнеться позаду, фелюки, що лавірують повз, і храм, що сяє абрикосовим на смерканні. Це невелике містечко з єдиною, дивною й прекрасною причиною зупинитися, а підступ водою, зі святилищем, що повільно постає в полі зору, — одне з найгарніших прибуттів на всьому Нілі.

Те, що робить храм надзвичайним, — це його подвійність. Він був збудований для двох богів воднораз і розділений бездоганно навпіл — двійчасті входи, двійчасті зали, двійчасті святилища — південна половина для Себека, бога-крокодила, північна для Гароеріса, форми сокола Гора. Усе тут парне, віддзеркалене з моторошною симетрією. На одній зі стін, висічена в камені, є знаменита панель хірургічних і медичних інструментів — щипці, скальпелі, ваги — серед найдавніших таких зображень, відомих науці. Поряд невеликий Музей крокодилів виставляє мумії крокодилів, узятих зі священної території храму, шкірясті й бентежні.

Поза храмом сама річка — це втіха. Фелюка виносить вас на Ніл, де світло найкраще, а парус то наповнюється, то обвисає. На березі видивляйтеся глибокий циліндричний нілометр, колись використовуваний для вимірювання щорічного розливу. Влучно сплануйте візит — і ви зможете зробити гак до верблюжого ринку в сусідньому Дарау, одного з найбільших у Єгипті, де тварини, пригнані з Судану, переходять із рук у руки в курному, галасливому, цілковито неромантичному видовищі — нагадуванні, що ця ділянка Нілу була торговим перехрестям куди довше, ніж тут стоїть будь-який храм.