Розетта — арабською Рашид — одне з найтихіше дивовижних містечок Єгипту й одне з найменш відвідуваних. Воно стоїть там, де західний рукав Нілу, після своєї тисячомильної подорожі, нарешті виливається в Середземне море. Колись квітучий порт, що затьмарював Александрію, воно ковзнуло в граційну, вицвілу відставку, де його поважний вік радше збережено, ніж зметено. Містечко всесвітньо славиться предметом, якого тут більше немає: Розетським каменем, плитою з темного граніту, чиї три написи відімкнули ієрогліфи, а з ними — і цілу втрачену мову стародавнього Єгипту.

Те, що вціліло в Розетті, — це архітектура, якої ви не побачите ніде більше: високі османські купецькі будинки з характерної червоно-чорної цегли, викладеної сміливими візерунками, чиї різьблені дерев'яні ґратки й величні фасади — запис купецького розквіту містечка. Найкращі з них, як-от чудово відреставрований Дім Араб-Кілі, можна відвідати. На північ від містечка стоїть форт Жульєн, фортеця, де французькі солдати викопали знаменитий Камінь 1799 року. Деінде століття лагідно нашаровуються: стара мечеть Заглула з її лісом колон, поважний млин Абу-Шахін, а на краю містечка — широке, серпанкове вістря, де річкова течія зустрічається з відкритим морем.

Розетта винагороджує неквапне блукання. Тут небагато офіційних пам'яток, окрім будинків і форту; утіха — у фактурі звичайного дельтового містечка, що випадково просякнуте історією: рибальські човни на річці, заклик до молитви над черепичними дахами, склянки чаю на затінених рогах. Унизу біля води прості гриль-заклади подають денний улов із Нілу й моря, з'їдений невибагливо, з хлібом і салатом. Мало хто з іноземних відвідувачів вирушає сюди, і саме в цьому його чар: місце, що заслужило виноску в кожному підручнику історії, тихо живе сьогоденням.