Сент-Катрін лежить високо у внутрішніх землях Синаю, у тиші граніту й розрідженого чистого повітря, на якихось 1600 метрах над рівнем моря. Це дах півострова, гірський прихисток, де віра й камінь сплелися воєдино на п'ятнадцять століть. Бедуїни джабалія, нащадки слуг, посланих стерегти монастир, досі доглядають сади в ваді й ведуть мандрівників стежками, якими їхні родини ходили поколіннями. Саме містечко невелике й неквапне; справжня велич — у вершинах, що його оточують, у тиші поміж ними й у нічному небі, такому темному й густому від зір, що воно відчувається майже фізично.

У серці всього стоїть монастир Святої Катерини, заснований у VI столітті за імператора Юстиніана й жодного разу не покинутий — найдавніший безперервно діючий християнський монастир на Землі. У його укріплених стінах росте Неопалима купина з Книги Виходу, а його бібліотека зберігає одну з найбільших у світі колекцій ранніх рукописів та ікон. Над ним здіймається Гебель-Муса, гора Мойсея, на яку сходять до світанку верблюжою стежкою чи приблизно 3750 Сходами покаяння, щоб ви сягнули вершини, коли сонце пробивається над морем голих вершин. Ще вище — гора Святої Катерини, найвища гора в усьому Єгипті.

Найтихіша втіха тут приходить після темряви, коли одноденні відвідувачі пішли, а холод осідає. У таборах на кшталт Sheikh Mousa й Fox бедуїнські господарі заварюють солодкий чай на відкритому вогні й печуть хліб у жаринах, поки Чумацький Шлях обертається над головою в неймовірній ясності. Ніч споглядання зірок із провідником, далеко від будь-якого електричного світла, сама по собі є достатньою причиною вирушити в дорогу. Загорнися тепліше — навіть улітку висота різко стягує температуру вниз, щойно сходить сонце, і пустельний холод — частина цих чарів.